На “приватну годівницю” перетворюється лікарня Голої Пристані що на Херсонщині

Мешканці Голої пристані неодноразово скаржились на жахливі умови перебування в Голопристанській ЦРЛ, що на Херсонщині.




Але до хвилі обурення долучилися вже і самі медпрацівники.
Так, користувачі Фейсбук, опублікували наступну інформацію стосовно незрозумілих дій керівництва Голопристанської ЦРЛ:
“Справжній крик душі з вуст своєї родички, яка працює у Голопристанській ЦРЛ, довелось вислухати мені на днях. Не можу назвати її імені, оскільки вона дуже боїться втратити своє робоче місце, а його можна втратити дуже швидко, бо лікарня із комунальної зараз практично перетворилася на приватну годувальницю клану, який нею зараз керує. Зараз лікарня перебуває, м’яко кажучи, у досить критичному стані: величезні зарплати деяких керівників і мізерні у молодшого медичного персоналу (серед якого і опинилась моя родичка), це і 30-річне будівництво харчоблоку, і втрата статусу опорної лікарні, і критична ситуація з киснем, яка замовчувалась головним лікарем та багато іншого.
Особливо принизливо для співробітників лікарні є сприйняття того факту, що при їх мізерних зарплатах на депозиті у лікарні знаходиться понад 15 млн.гривень і виникає цілком справедливе питання – чому ці кошти не працюють, чому не можна підвищити людям зарплату, чому не закуповується нове медичне обладнання, куди направляються відсотки від депозиту???
Прикро, але одні питання! Зараз у лікарні розпочалися активні дії проти голови первинної профспілкової організації, яку звинувачують у всіх гріхах і примусово, під загрозою звільнення, збирають проти неї підписи. А чому головний лікар не почне із себе та свого клану?
Багато співробітників лікарні, які не наближені до «барського столу» сподіваються на краще, на позитивні зміни, на підвищення зарплати, їм набридли приниження за копійчані зарплати. Зараз, коли лікарня стала комунальною власністю Голопристанської об’єднаної громади, люди сподіваються, що вже орган управління в особі очільника міста зможе навести лад у лікарні і повернути їй чесне та добре ім’я.
«Поживемо – побачимо», – саме так сказала моя родичка із розпачем. І дійсно, час покаже….“